Гіпертензійного синдром

Гіпертензійного синдром по-іншому називають гіпертензією. Вона являє собою серйозне захворювання, що характеризується підвищеним внутрішньочерепним тиском. Тиск розподіляється однаково по всіх областях мозку. Основною причиною патології є надмірне утворення рідини спинного мозку. Гіпертензія тісно пов’язана з травмами, злоякісними новоутвореннями або геморрагиями в голові. Найчастіше патологія розвивається у чоловіків.

Що таке гіпертензіонний сидром

Гипертензионно-гідроцефальний синдром являє собою патологію. При цьому захворюванні відбувається збільшення вироблення церебральної рідини – ліквору. Спинномозкова рідина накопичується і у здорової людини, проте в малих кількостях (в шлуночках і оболонках мозку).

Якщо ж ліквор продукується в надлишку і затримується, то області мозку починають стискатися, змінюється гемодинаміка і нормальна робота звивин. Діагностується гипертензионно-лікворному синдром неврологами. При виявленні патології необхідно терміново звертатися до фахівця для лікування. Підвищений внутрішньочерепний тиск може призвести до серйозних захворювань і відповідних наслідків.

як виникає

Люди часто плутають два поняття: гіпертензію і гіпертонію, проте вони не є синонімічні. Внутрішньочерепної гіпертензійного синдром – більш великий медичний термін. Гіпертензія включає в себе підвищений артеріальний тиск.

Поняття гіпертонії (гіпертонічної хвороби) позначає окреме захворювання. Його основним проявом є постійно завищений показник кров’яного тиску. Хвороба самостійна і не пов’язана з іншими патологічними проявами. Важливо запам’ятати, що при гіпертонії завжди спостерігається гіпертензія, проте не кожна артеріальна гіпертензія включає в себе гіпертонію.

Анатомія людини має свої особливості. Мозку потрібна велика кількість поживних речовин, які доставляються кров’ю. Тому до нього підходить безліч судин, кровотік в яких посилений. Між оболонками головного мозку і всередині шлуночків постійно циркулює церебральна рідина. Ліквор формується в мозкових шлуночках, пов’язаних між собою за допомогою спеціальних судин.

Відбувається постійний рух рідини і синтез нової. При патології порушується процес відтоку, всмоктування або надлишкового освіти ліквору, внаслідок чого він накопичується в шлуночках. Зайва рідина провокує підвищення тиску всередині черепа. Так проявляється гіпертензійного синдром. Він несе безліч наслідків для організму і навіть життя людини в будь-якому віці.

Особливості захворювання в дитячому віці

Лікарі розділяють гидроцефально-гіпертензійного синдром на кілька видів, залежно від віку дитини:

1. Патологія новонароджених. Хвороба досить складно діагностувати. Неврологи спираються на зовнішні прояви і скарги батьків. У грудних дітей захворювання часто є наслідком будь-яких вроджених причин.
2. Патологія у дітей старшого віку. Вона має набутий характер і протікає в легшій або помірній формі.

Гипертензионно-гідроцефальний синдром у дітей

Гипертензионно-гідроцефальний сидром називають, якщо гідроцефалія (скупчення церебральної рідини в надмірній кількості) і гіпертензія (підвищення артеріального тиску) формуються одночасно. У дітей більш старшого віку він обумовлений придбаними причинами (черепно-мозкові травми, перенесені інфекційні, вірусні хвороби та т.д.).

Однак наявність синдрому підтверджується лише в трьох випадках зі ста. Його зовнішні симптоми є часті головні болі, ранкову нудоту і блювоту, запаморочення. Надалі, при розвитку захворювання, з’являється втома після будь-якої навіть найлегшою фізичного навантаження.

Гіпертензійного синдром у новонароджених

Захворювання діагностують у грудних і новонароджених. До групи ризику належать діти з родовими травмами, інфекціями під час внутрішньоутробного розвитку, ураженнями головного мозку. Симптомами розвивається гіпертензійного синдрому можуть бути:

• збільшений джерельце;
• порушення в будові черепа (без закриття швів);
• збільшені розміри голови.

Наявність даних передумов може визначити невропатолог. Однак підвищений тиск всередині черепа не обов’язково призводить до затримок розумового і фізичного розвитку. Батьки можуть самостійно помітити наявність патології за такими симптомами:

• занепокоєння немовляти;
• переривчастий сон;
• частий плач і капризи дитини;
• відмова від годування грудьми;
• мимовільна тремтіння (тремор) кінцівок;
• рясна блювота;
• часті судоми.

Причини виникнення

Головною причиною і передумовою до виникнення гіпертензії може бути затримка рідини спинного мозку. Цей стан спостерігається при:

• мозкових набряках;
• черепно-мозкових травмах;
• водянці (гідроцефалії);
• тривалої гіпоксії;
• дисциркуляцію венозного відтоку;
• інфекційних захворюваннях оболонок головного мозку;
• крововиливах в речовину головного мозку;
• злоякісних новоутвореннях;
• енцефаліт (запалення);
• зниженою напруженості судинних стінок;
• передачі захворювання у спадок.

Вроджені

Вроджені причини виникнення гіпертензійного синдрому спостерігаються в основному у новонароджених. Основними передумовами гіпертензії служать:

• важка вагітність, наявність ускладнень або важкі пологи;
• кисневе голодування головного мозку;
• недоношені діти;
• внутрішньоутробні інфекції;
• крововилив в субарахноїдальний простір;
• недолік рідини в організмі, тривале перебування без води (більше 12 годин);
• вроджені відхилення в розвитку головного мозку.

Придбані

Гидроцефально-гіпертензійного синдром може виникнути внаслідок причин набутого характеру, як у дорослих, так і у дітей старшого шкільного віку. До придбаним причин відносять:

• перенесені інфекційні хвороби;
• інсульти;
• хвороби, пов’язані з ендокринною системою;
• наявність сторонніх тіл в головному мозку;
• новоутворення, гематоми або кісти;
• травми черепа;
• Спонтанні скачки кров’яного тиску.

Ознаки гіпертензійного синдрому

Для того щоб не запустити хворобу і не заробити ускладнення, необхідно вчасно його діагностувати.

Основні ознаки наявності гіпертензійного синдрому у дорослої людини:

1. Головний біль, що підсилюється після фізичної активності, підвищених навантажень і тривалого перебування на відкритому сонці;
2. Нудота і блювання. Нудить в ранковий час і після жирної їжі.
3. Проблеми із зором (пелена на очах, знижена реакція на світло).
4. Підвищений стомлення і збудливість навіть при малих навантаженнях.
5. Спинні болі по всьому хребту.
6. Посилена реакція на зміну погодних умов (метеочутливість).
7. Шкірна гіперестезія (підвищена чутливість шкіри супроводжується відчуттям постійного свербіння).
8. Часті перепади артеріального тиску.
9. Прискорене серцебиття.
10. Підвищене потовиділення.

Методи діагностики

Визначення та діагностику гіпертензійного-гідроцефальний синдрому проводять в спеціалізованих медичних установах.

Для виявлення патології застосовується безліч способів:

• ехоенцефалографія;
• Реоенцефалограма;
• рентгенографія черепа;
• комп’ютерна та ядерно-магнітно-резонансна томографія;
• електроенцефалографія;
• обстеження очного дна;
• нейросонографія;
• люмбальна пункція.

Ехоенцефалографія (ЕхЕГ) і Реоенцефалограма (РЕГ)

Метод ехоенцефалографії заснований на ультразвуковому дослідженні головного мозку і дозволяє побачити і детально розглянути картину активності звивин. Реоенцефалограма оцінює стан і судинну активність мозку. Для проведення дослідження необхідно:

1. Виміряти хворому кров’яний тиск.
2. Покласти або посадити пацієнта так, щоб йому було зручно.
3. По всій окружності голови накладають еластичну стрічку (по потилиці, над вухами і бровами).
4. На стрічку кріпляться спеціальні електроди.
5. Електроди починають посилати електричні імпульси в мозок, що відображається на комп’ютері.
6. Потім лікарі проводять розшифровку РЕГ.

Рентгенографія черепа

Рентгенографію проводять для виявлення гіпертензійного-гідроцефальний синдрому у дітей, починаючи з одного року. Наявність синдрому визначають за такими ознаками:

• зменшення щільності кісток турецького сідла (остеопороз);
• наявність пальцевих вдавлений;
• деформація (кульової форми) або виснаження кісток черепа;
• збільшення швів і отворів;
• макроцефалія (збільшення розмірів черепа);
• збільшення венозних каналів.

Ядерно-магнітний резонанс і комп’ютерна томографія

За допомогою методики ядерно-магнітного резонансу можна отримати остаточне підтвердження про наявність гіпертензійного-гідроцефальний синдрому. Методика дає віртуальні зрізи тканин головного мозку. Комп’ютерна томографія необхідна для визначення локалізації ділянки мозку з порушеною динамікою ліквору і збільшених областей мозку, що свідчить про підвищений внутрішньочерепному тиску.

Електроенцефалографія (ЕЕГ)

ЕЕГ – один з провідних методів діагностики захворювань, пов’язаних з порушеннями нервової системою. Особливості процедури:

1. Виявляє біоелектричну активність головного мозку за допомогою електричних імпульсів.
2. Визначає локалізацію судинної патології та її характер.

Електроенцефалографія заснована на тому, що пацієнти з гіпертензією характеризуються іншим рівнем активності головного мозку, ніж здорові люди. Крім іншого, у них спостерігається дифузні порушення ритмів нейронів кори і асинхронність в їх роботі.

Дослідження судин очного дна

Гипертензионно-гідроцефальний синдром має характерні ознаки, за якими його легко розпізнають:

• стан венозних судин;
• їх звивистість;
• розширення вен.

Зміна судин за своїм прояву нагадує запальний процес при глаукомі. Метод офтальмоскопии допомагає діагностувати найменші зміни очного дна. Іноді для визначення гіпертензії (а саме закупорені судини) вдається до контрастного методу – ангіографії.

Нейросонографія

Нейросонографія дозволяє досліджувати будову головного мозку. Його часто застосовують для вивчення патології у немовлят. Головні переваги методу – безпека і вичерпна інформативність. На м’які тканини головного мозку впливають ультразвуком, за характером проникнення якого оцінюється загальна структура тканини і ступінь патологічних змін.

Цереброспинальная пункція

Один з найбільш затребуваних і перевірених методів діагностики цього захворювання є пункція спинного мозку (каналу і шлуночків). За допомогою пункції виявляють патологію і підбирають спосіб лікування. Гіпертензію визначають по вимірюванню тиску спинномозкової рідини. Процедура вимагає певного досвіду і вправності лікаря, проводиться за допомогою голки.

Лікування гіпертензійного синдрому у дорослих

В екстрених ситуаціях проводиться операція. Якщо гипертензионно-гідроцефальний синдром протікає в легкій формі, його лікують за допомогою комплексної терапії, яка проводиться для зниження обсягу ліквору і тиску.

В якості основи лікування використовуються сечогінні засоби. Крім цього пацієнтові необхідно забезпечити спокійну психологічну обстановку. Стреси можуть спровокувати підвищення тиску всередині черепа.

Як зняти гострі ознаки в умовах стаціонару

У період загостреного перебігу захворювання лікування здійснюється тільки в стаціонарних умовах (в інтенсивній терапії). Хворому вводять лікарські препарати в вену краплинним шляхом. Для цього використовують:

• діуретики;
• медикаменти для зниження артеріального тиску;
• сульфат магнію (сприяє нормалізації серцебиття і зняття спазмів з судин).

Консервативне лікування

Суть консервативного методу полягає в лікуванні вдома. Пацієнту призначається ряд медичних препаратів, які він самостійно приймає. Лікарі часто виписують:

1. Сечогінні засоби (Диакарб, Гипотиазид, Фуросемид або Верошпирон). Це сприяє активізації виведення зайвої рідини.
2. Антибіотики. Застосовуються, якщо з’являються ознаки нейроінфекції.
3. Протипухлинні засоби. Якщо гипертензионно-лікворному синдром розвинувся на фоні пухлинного захворювання.
4. Препарати для судин (венотоникі). Вони сприяють відновленню струму крові в головному мозку (Циннаризин, Детралекс або Кавітон).

Хірургічне лікування

Якщо гипертензионно-лікворному синдром знаходиться в запущеній стадії і медикаментозне лікування не допомагає, необхідно хірургічне втручання. Операція полягає в установці спеціалізованих шунтів для відводу і виведення зайвої рідини.

Поліпшення стану після операційного втручання настає майже відразу, помітно знижується больовий синдром. Для відновлення зору буде потрібно якийсь час.

Як лікувати гипертензионно-лікворному синдром у дітей

Лікування гіпертензійного синдрому в дитинстві проводиться медикаментозними засобами. Основним завданням препаратів є:

1. Вивести скупчується спинномозкову рідину.
2. Стабілізувати м’язовий тонус.
3. Нормалізувати загальний стан дитини.

Для прискорення процесу одужання дітям виписують седативні препарати і трав’яні настої. Також потрібно стежити да режимом дня, харчування та більше проводити часу на природі.

Можливі ускладнення і наслідки

Гіперензіонно-гідроцефальний синдром несе важкий наслідки для життя людини в умовах відсутності необхідного лікування. Серед ускладнень виділяють наступні:

• впадіння в кому;
• епілептичні припадки;
• розвиток паралічу;
• втрата слуху;
• сліпота;
• фізичні або психічні затримки в розвитку;
• енкопрез (нетримання калу) і інконтиненція (нетримання сечі);
• летальний наслідок.

Терапевт Халепа Я. В.