Бачачи таку велику кількість тварин, а тим більше, коли подружка навіть дає потримати тхора, дочка все частіше і частіше починає запитувати, коли ж ми собі заведемо хоч кошеня.
У минулому році, дворова кішка народила кошенят прямо в під’їзді, і наші діти запитували, чи можна їм взяти одне кошеня додому. Спершу я пояснив дітям, що вони ще занадто маленькі. А потім ситуація вирішилася сама собою, кошенята зникли.
Я правда пообіцяв своїм дітям, що як тільки ми купимо будинок, то тоді ми заведемо, і кішечку, і собаку. Причому сказав не просто для відволікання уваги, а я і сам вже хочу домашнього вихованця. Був у нас в квартирі акваріум, але з часом рибки вже перестали привертати увагу дітей. Та й наші тривалі літні поїздки, не дуже добре впливають на рибок. Адже в минулому році ми більше місяця відпочивали. А залишити рибок, або домашнього вихованця на такий час, це не дуже гуманно.
Але діти у нас живуть своїм життям. Як я вже писав раніше, ми дочки на 1 вересня, подарували наш старий ноутбук. А так як ми вдома займаємося в інтернеті, то вдома у нас бездротове підключення, і ноутбук постійно підключений до інтернету.
Дочка дуже часто бачить, як ми шукаємо інформацію в інтернеті, особливо коли це стосується домашніх завдань. Це взагалі окрема розмова. Уявіть собі, два дорослих людини, і не можуть вирішити задачу з математики для другого класу. Чи не тому, що не знаємо математику, а тому, що не розуміємо її умови.
Лена була відмінницею, і я з математики теж мав тверду п’ятірку. Вирішував завдання швидше ніж медалісти. Нам навіть доводилося не просто шукати в інтернеті рішення, але і дзвонити вчительці. Причому навіть вона не завжди могла нам пояснити деякі завдання.
Так ось, дочка, ваблена своїми бажаннями, сама почала дивитися в інтернеті картинки з котиками, і іншими домашніми тваринами. Так ось вона недавно показала нам один інтернет портал про тварин. Мовляв там навіть можна вибрати собі вихованця.
Дивлячись на цю картинку, а це логотип того порталу, розумієш, що такого виду тварини привернуть увагу дітей. Адже це дуже схоже на малюнки самих дітей. Причому там можна не тільки подивитися мальованих тварин, а ще й фотографії улюблених вихованців, яких навіть можна вибрати собі.
Що нам, вже з точки зору практичності, сподобалося, це те, що можна не тільки подивитися на фото тварини, а й побачити всю можливу інформацію. А це і географію розташування, і ціну вихованця. А є і просто люди, які хочуть просто прилаштувати своїх вихованців в хороші руки. Адже не завжди люди навіть за гроші готові розлучитися зі своїми вихованцями, і для цього пишуть «в добрі руки».
І готові подарувати свого вихованця після бесіди з вами.
Коли дитина просив кошеня, то ми пояснювали йому, що це не лялька, і за ним потрібен буде догляд. Спершу дочка не розуміла це, але у наших друзів є кішка, і коли ми були у них в гостях, дочки пояснили, і наочно показали, що догляд за котиком не закінчується годуванням, а ще є і прибирання за вихованцем.
Так ось дочка показала, що на цьому порталі, є різні рубрики, і там, якщо не знаєш, можна запитати у читачів, у яких вже є такі вихованці, або просто у знавців, як доглядати за тваринами. А можна і самому відповідати на питання. Причому можна спілкуватися не тільки в коментарях, а й в особистому листуванні, між зареєстрованими учасниками, і навіть створювати теми для спілкування, щоб привернути увагу до свого запитання.
Причому питання можна задавати будь-які, які так чи інакше стосуються тварин. Ще там є окремі блоги, де інформація вже структурована по тваринах. Мені приємно, що дочка таким чином розширює свій кругозір, за допомогою цього порталу про тварин. Я навіть не знаю, для кого він більше зроблений, для дорослих, або для дітей.
І це дуже добре, що наші діти, виховуючи і доглядаючи за вихованцями, або навіть просто читаючи про тварин, стають добріші не тільки до тварин, а й до всього навколишнього світу. І я не здивований, що наші діти мають бажання жити поруч зі своїми вихованцями. Адже у нас в дитинстві було багато тварин. Ми жили в приватному секторі, і у нас завжди було мінімум 2 собаки і 2 – 3 кішки.
Мене навіть в дитинстві називали королем кішок, міг будь-яку кішку, навіть саму дику, погладити. Просто я дуже любив кішок, і це сподіваюся передалося і нашим дітям. Правда тепер це вже не так. Чи не кожну кішку вже можу погладити, особливо якщо це перська кішка. Як то вони не так до людей ставляться, як інші кішки.
Але це лише мої спогади, і ми надамо дітям право вибору. У них буде право вибору домашнього вихованця. Наприклад, у нас, коли ми були ще маленькими, батько захотів зробити нам приємно. Він зробив це так майстерно, що ми навіть і не здогадалися, лише з часом мама зізналася.
Батько приніс додому кошеня, тільки випустив його не в будинок або двір, а на горище. У нас було спеціальний отвір в двері горища, для котів. Там у нас зберігалося сіно, і щоб в ньому не заводилися миші, батько зробив доступ котам до нього.
Так ось батько посадив туди кошеня, і вранці, коли ми його знайшли, йому було самотньо там і він нявчав, то ми відразу побігли з проханням залишити його собі. Так ось батько дозволив його залишити, і ми були такі щасливі. Це ж так чудово, коли ти усвідомлюєш, що дав притулок крихту кошеня, що дав йому притулок і сім’ю.
Але це було в своєму будинку, а в квартирі ми поки не готові жити в сусідстві з тваринами, а тим більше в однокімнатній. І в завершенні подивіться короткий ролик, як я звертаюся до кішки, і як вона мені відповідає.
А якщо вам сподобалася Ліза, то більше її фотографій, можна подивитися в статті «Деякі прикмети про кішок«.